Недопите вино в кришталевім бокалі,
У ньому залишу всі печалі свої,
Чекаю, коли згасне світло у залі,
Та з думок не ідуть очі твої.
Люди складні, я переконуюсь в цьому щоразу.
І ти, найскладніший із них екземпляр.
Та допоки не знайдено правильну фразу,
Я заховаю тебе – у найміцніший футляр.
Залишу його на надійній полиці,
Допомоги у світу відправлюсь шукать.
Обіцяю. Відвідаю всі літературні столиці,
І найважливіші слова врешті зможу сказать.
Та, коли, це турне досягне фіналу,
І зникне, нарешті, із серця вуаль,
Не дай в моїй руці знов опинитись бокалу.
Не дозволь зламатись – об дзвінкий кришталь.